Історична довідка села Глібівка

Село  Глібівка  отримало  свою  назву  тому,  що  правобережні  землі  Дніпра  належали  київським  князям.  В  ім’я  одного  з  них – Гліба  і  назване  село.

З  історичних довідок відомо, що ще за правління  Богдана Хмельницького  Глібівка налічувала 11 дворів, які були розкинуті вздовж Дніпра на віддалі  трьох  кілометрів.

Східна частина земель, які прилягали до села була болотиста  та  мало заплавні  луки, вкриті  різнотрав’ям, кущами  верболозу, вільхи, зрідка розділені піщаними горбаками.

На півдні  від с. Козаровичі село  було відділена  глибокою  канавою, яка одержала назву Глибочиця. Ця канава  була викопана  ще  за  часів  кріпосного  права.

На півночі  села  був  луг, де збирались  вигнані на посавища корови, це урочищ  дістало назву «Вигін», а перед Вигоном  було  піщане  з рікою рослинністю  місце  з  назвою «Околиця». За вигонем  густою стіною  шумів могутній ліс. Село підступало  до  лісу, в лісі була гориста місцевість. На краю села жив  односелець Борис, тому крайня лісова гра назавалась «Борисовою», а початок лісу горами.

На заході село межує  з смт. Димером, який знаходиться на відстані 4 км.

Село розділяла  невелика  річка «Пеховка», яка впадала в Дніпро,  а береги  мала вкриті  травами, кущами  та  високими  вербами.

Датою заснування села вважається 1315-ий рік.

Село Глібівка згадується в історичній повісті Михайла Старицького «Останні Орли» (1901) як місце, де ігумена Мельхіседека було переправлено на лівий берег Дніпра, втікаючи від поляків-переслідувачів, а згодом доправлено до Мотронинського монастиря під Жаботином, звідки і почалася Коліївщина, гайдамацьке повстання 1768 року.

Красивою і багатою була Глібівка напередодні Великої Вітчизняної війни. Виросли нові будинки, господарські споруди, підвищувалась оплата  праці  колгоспників.

Але  почалась війна. Весь серпень  1941 року  в  районі  села  почались  запеклі  бої. Тут  воювали  бійці 121-ї стрілецької дивізії.

З настанням фашистської окупації було спалено половину будинків села, 89 жителів (в основному молодь) були вивезені на каторжні роботи до Німеччини, мобілізовано  на  фронт  445 чоловік, з них 201 чоловік загинув, 119 пропали  безвісти.

З  утворенням  Київського  водосховища  у 1960 роках більша  частина  села  переселена  в  інше  місце. Почали  будуватись  нові будинки, утворились  цілі  вулиці, побудовано корівники, кормоцех, зерносклад, нову контору, Будинок культури. Церква  припинила своє  існування.

На сьогоднішній день у селі працює Глібівська загальноосвітня школа  І-ІІ ступенів, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт. 

У селі діє церква Різдва Пресвятої Богородиці. 

Станом на квітень 2016-го року завершується  спорудження нової церкви.

Логін: *

Пароль: *